Якось зібралися у Терещенка, звісно ж, розмова пішла про футбол. Зайшла мова про стадіон, який він занедбаний і убогий. Не пам’ятаю, від кого — від Юрія Малишева чи від Сан Санича Терещенка — була пропозиція написати листа до обкому партії, а якщо реакції не буде, надіслати копії листа до газет «Південна правда» та «Правда України».
Мені довірили збирати підписи. Словом, через півтора тижня лист із понад 1000 підписів був в обкомі партії. На підставі листа в обкомі відбулася нарада, на якій від нашої ініціативної групи був присутній Павло Шевченко. Мене запросив до обкому Геннадій Леліков, я так розумію, він очолював відділи культури та спорту при обкомі. Там постановили, що зауваження справедливі і вжити заходів для їх усунення. На нараді був старший тренер «Судобудівника» Кучеревський Є. Словом, встановили табло, це було третє подібне в Союзі. Як одесити просили, його продали їм. Рекортановi покриття бігових доріжок замінили на регуполове. Воно й зараз вірою і правдою служить спортсменам, збільшили потужність освітлення, підключили 2 міжміські телефони, у дні ігор збільшили кількість транспорту до стадіону з усіх районів міста. Після футболу на вболівальників чекали автобуси біля стадіону, організували регулярний випуск К-С, інші стадіони також привели до ладу. Через кілька днів після наради розмовляв з Кучеревським про те, що в Миколаєві щось роблять для футболу, може, залишишся. Мефодійович сказав, що в тому й річ, що щось. Навів мені приклад.
У 1981 році «Дніпро» міцно закріпився серед аутсайдерів Вищої ліги. В обкомі партії вирішили запросити Ємця та Жиздика з Нікополя. Їм було поставлено завдання налагодити гру команди за один сезон і за рік повернутися до Вищої ліги. На що Ємець із Жиздиком відповіли, що у Вищій лізі можна залишитися ще цього року. Дайте нам 3 дні, ми складемо програму. Їм дали час до ранку. На ранок були викликані всі директори підприємств, кожному було розписано, чим він повинен допомагати команді. Перший секретар обкому сказав: «Якщо я від Ємця або Жиздика почую, що хтось із вас вчасно не виконає поставлене завдання, Я розцінюю це так, що він не бажає жити в Україні, а виявив бажання жити по сусідству з білими ведмедями. Того року «Дніпро» потрапив до десятки, а в 83-му році став чемпіоном Союзу. Мені не було що заперечити Мефодієвичу з цього приводу. Виявилося, що Кучер про все це і не тільки говорив, коли ознайомився, в якому стані перебували стадіони міста і особливо освітлення на центральному стадіоні. Півтора року його слова пролітали повз вуха можновладців, а ось ініціативу любителів футболу треба підтримати. Тут інше. У даному випадку Мефодієвичу сказали: грати ти будеш там, де ми скажемо (1 лігу не чекай), а не там, де ти хочеш. І що благоустрій стадіонів у місті — це не твоя проблема, а скоріше наша примха. Буде бажання — зробимо, не буде — так і буде.
Розкрию таємницю.
У той час у Борисполі була жіноча команда з хокею з м'ячем «Колос» — багаторазова переможниця чемпіонату СРСР та Ліги чемпіонів. На їхньому стадіоні укладали регупол. Зрештою, регуполу не вистачило. А в цей час у Миколаєві на стадіоні уклали регупол. Ходили чутки, що Геннадій Леліков потурбувався. Геннадію Івановичу, дякую тобі, ти крав на благо миколаївського спорту.
Такі речі не караються.
